Monday 28 November 2011

Тепленький напій

Вранці приморозок! Ну, нарешті...! Хоч якийсь натяк на календарну зиму! Трохи холодно в будинку. Гортала стрічку друзів у livejournal і ось знайшла порятуночок від холоду - кардамоновий пунш. Все виявилося так просто у приготуванні. Єдине, не знаю, чи таким він має бути насправді, як вийшов у мене.

Рецептик від lana_svitankova: Залийте 10-12 роздушених коробочок кардамону і смужку-другу апельсинової шкірки 3 чашками окропу і дайте настоятися 10 хвилин під кришкою. Додайте дві чайні ложки чорного чаю і заварюйте ще 5 хвилин. Процідіть і подавайте негайно з гарячим молоком і медом. Справжній зимовий напій, який не лише зігріває, а й покращує травлення, тому його дуже корисно пити після їжі.Маленька таємниця всесвіту: якщо чай наливати у підігріте молоко, а не навпаки, то він не матиме брудно-брунатного забарвлення.





Sunday 27 November 2011

Миті однієї суботи

Вже давно планували в якусь суботу таки сходити в боулінг. Ну ось, вирішили в цю. Плани із самого ранку прийшлося корегувати через двогодинну відсутність Діми по робочих питаннях, але все ж до боулінгу справи дійшли. Грали ми не
дуже довго, не дуже старанно, але весело.
Далі вирішили погуляти. Сонце і тепла температура дуже вже заохочували до прогулянки. Випадково зустріли на вулиці Санту із його санчатами та двома... оленями. Усі нинішні фото зроблені на телефон, тому оленів тих не так вже й гарно видно, але повірте на слово, вони справжні, спокійні і красиві, стояли і жували сіно.
Далі ми трохи "покаталися" на дитячих гойдалочках. То дуже кумедно, згадується щасливе і хороше дитинство, і так тепло на серці!
На баскетбольній площадці хтось випадково (чи ні) залишив м'яч, ну, зрозуміло, що мені відразу захотілося його покидати. Є ось таке, компроментуєче мою кар'єру великої баскетболістки, відео)))


Коли ми все ж дійшли до центру нашого Нанітона, дуже схотілося гарячого шоколаду і якогось найсмачнішого у світі тістечка. Перекусили в Muffin Break смаколиками.
А що справді додає світлого і дивовижного настрою, так це прикрашена ялиночка, передрізвяні пісні, щасливі і світлі люди.
Радості усім!

Friday 25 November 2011

Музей Нанітона




Сьогодні була в Музеї Нанітона, там зараз виставка скульптур John Letts, це автор пам'ятника Джордж Еліот. Він помер в 2010 році. Дуже гарні роботи, їх небагато, але такі милі, якщо так можна про скульптуру сказати. А ще там зараз виставка робіт Jane Walker називається "In Turner`s Footsteps", художницю надихнули роботи James Mallord William Turner і вона створила свою дуже приємну колекцію, я, на жаль, не зовсім можу описати техніку виконання,сфотографувала на телефон, але погана якість. А потім догледіла, що не можна фоткати, то вже й соромилась порушувати порядки:)




Wednesday 23 November 2011

When the sun shines...


When the sun shines...
When there is a fresh air...
When you are helpful for someone...
When someone really needs you...
When you are the whole world for someone...
When someone is - your world...

Life is amazing and beautiful.
Live today, remember tomorrow.

Friday 18 November 2011

Радості



Наше сонце світить і ... гріє!!! +13!!! Не зрозуміло, який сезон! Зі мною коїться однозначно щось позитивне. Я маю шалене бажання готувати і втілюю це, поки є така можливість. Як трапляється, то фотографую свої смачності і дуже з цього радію. Раніше точно такого не було! Вранці відчинила вікно, а там така краса -виноград - єдине, що справді нагадує про оcінь. А ще подивована і щаслива, бо отримую перші вітальні листівочки. Мої хороші British Heart Foundation вже привітали мене із наступаючим 2012 роком :) Ось така нині несподівана і хороша п'ятниця. Щастя і радості усім моїм друзям.

Смачний настрій











Смачна п'ятниця порадувала "Корзинками із м'яском і сиром" і "Рогаликами з яблучком і корицею".
Усім приємного і гарного настрою і завершення робочого тижня!

Wednesday 16 November 2011

А вже зовсім скоро...


Коли досвітку за вікном щебечуть пташки, здається, що весна. Відкриваю вікно, а там – нічого не видно. Туман. Лиш чути, як шуршать по карнізі своїми кігтиками на лапках забіяки-шпаки. Як розвиднюється, то сонце дає надію на світлий і теплий день. Температура зараз не опускається нижче +5 С, це не може не тішити. Але вранці таки трошки зимно. Кутаю носика в шарф, ховаю вушка під шапочку, вдягаю тепленькі плетені рукавички і демонструю дзеркалу повну готовність до зустрічі із трохи різким листопадовим вітром.

Якщо трапиться вдень зайти до торгівельного центру, то забуваюсь і гублюся там на 1-2 години поміж вітринами із новорічними прикрасами, теплими і радісними святковими листівками, зимовими і м’якусінькими різними одежками. Особливо тішуся, як побачу якусь гарнюню річ, помацаю її, навіть уявляю, де б їй знайшлося місце у моєму домі. Але потім подумки прощаюся із нею і йду шукати нових «поглиначів моєї уваги».

Стільки красивих і приємних несподіванок, але найбільша – ялинка в центрі великого холу. Так, зараз лише середина листопада, а ця красуня вже височіє тут. Вона хоч і штучна, але так чуттєво будить центри моїх нюхових рецепторів, що я вдихаю запах ялиці, проходячи повз. А ще дуже подобається мені магазинчик, де продають різні пахучі мила для тіла. Кумедним є те, що ці всі мила у формі і кольорі... тістечок. Не знаю, на яку реакцію розраховували розробники, але ідея хороша, хоч, мабуть, не в мене одної виникає бажання надкусити шматочок мила.

Зараз у супермаркеті бум знижок на усе, а на солодощі – особливо. І ці всі знижки манять... Але обмеження все ж існують, навіть для мого безмірного відчуття щастя від солодкого. Стою на касі, розраховуюсь, наді мною висять високо під стелею гірлянди. І чомусь здається, що з них дивляться маленькі ангели і тихо-тихо шепочуть саме мені: «А вже зовсім скоро твоє справжнє свято, Різво».

Чекаю...

Кавентрі


   Кавентрі - дев’яте за величиною місто у Англії. Добре відоме завдяки прекрасній Леді Годайві, котра, за легендою, їхала по місту оголена верхи на коні в знак протесту проти високих податків, введених її чоловіком Леофріком, графом Мерсіі (11 століття). За переказами, жителям міста було наказано не дивитися на Леді, а хто наважився, осліп. Зараз у центрі міста стоїть чудовий пам’ятник цій жінці.
   До чотирнадцятого століття місто Кавентрі стало важливим центром торгівлі тканиною, і протягом Середніх століть було одним з найбільших і найбільш важливих міст в Англії.
  У вісімнадцятому і дев’ятнадцятому столітті місто було одним із трьох британських центрів годинникового виробництва на ряду із Прескот, недалеко від Ліверпуля і Клеркенвелл в Лондоні.
  У кінці 19 століття м. Кавентрі стало великим центром велосипедного виробництва. Джеймс Старлі і його племінник Джон Кемп Старлі винайшли велосипед Rover Safety Bicycle, який був досить безпечним і зручним. Пізніше компанія виробництва стала називатися Rover.
  До початку 20 століття велосипедне виробництво поступово перейшло у виробництво двигунів, Кавентрі став центром британської автомобільної промисловості. Вже у 1914 році на дорогах міста активно пожвавився рух автобусів (motorbuses). Місто розбудовувалось, обростаючи новими будинками, і до 1940 року з’явилося багато нових районів міста.
  Під час Другої світової війни місто зазнало серйозних ушкоджень. 14 листопада 1940 року на Кавентрі був здійснений наліт люфтваффе, відомий як «Ковентрі бліц». Бомбардування у цей день привели до серйозних ушкоджень міста, близько 4000 будинків були практично зруйнованими, три чверті промислових підприємств міста призупинили роботу. Зруйновиним залишився і славетний собор Ковентрі. У цей чорний день загтнуло понад 800 людей, тисячі залишилися скаліченими і без даху над головою. Кавентрі постраждало найбільше, ніж будь-яке місто Британії, під час атаки люфтваффе.
  Відбудова міста почалась одразу ж після війни і продовжувалась до 1970 року.
«Золотим періодом» для автомобільної промисловості Кавентрі були 50-60-ті роки 20 століття. За цей період дохід міста був одним із найвищих в країні, що дало можливість достойному розвитку спорту і мистецтва. Було побудовано новий спортивний центр, з одним з декількох стандартних олімпійських басейнів у Великобританії, футбольний клуб, Художню галерею Герберт. А в 1965 році був відкритий новий університет Уорвіка, який швидко став одним з провідних вищих навчальних закладів країни.
  Промислові бази міста дали можливість залучати до співпраці людей із різних куточків світу. Відповідно місто ставало багатонаціональним центром. У 1960 році тут відкрилась перша у Великобританії мечеть. У 1970-х роках припинився видобуток вугілля із шахт поблизу міста, а в 1980-х роках місто Ковентрі мало найвищий рівень безробіття в країні та досить високий рівень злочинності.
  Зараз Ковентрі вважається досить безпечним містом у Великобританії. Хоча минулої слави автомобільної промисловості тут так і не відновлено.
Що приваблює туристів у Кавентрі?
  Без сумніву, це Музей транспорту - Coventry Transport Museum (раніше відомий як музей британського автомобільного транспорту) розташований в центрі міста. Це будинок-колекція британського автомобільного транспорту та транспортного виробництва. Чому в Ковентрі? Раніше місто було центром британської автомобільної промисловості. У музеї є більш, ніж 240 легкових і комерційних автомобілів, 100 мотоциклів, 200 велосипедів. Вхід до музею безкоштовний.
Відомі експоновані машини, такі як: Thrust2 і ThrustSSC, британські автомобілі, швидкості яких побили рекорд швидкості землі в 1983 і 1997 роках. Є тут і деякі автомобілі - королеви Марії і лімузини короля Георга VI. Є тут такі авто, як Austin Allegro, Austin Metro, що раніше належали леді Діані Спенсер, Ford Escort MK2, Hillman Imp, Triumph Acclaim, Talbot Sunbeam, Talbot Horizon, Peugeot 206, Peugeot 405 і DeLorean DMC-12 машина, що стала знаменитою завдяки фільму «Назад в майбутнє».
  У музеї багато ягуарів, а також авто таких марок, як Тріумф, Хамбер і стандартних марок, бак Алвіс, трактори Массей Фергюсон, і побудовані в Кавентрі автобуси. Є велика кількість мотоциклів.
Також неймовірним місцем для туристів і жителів міста став собор Святого Михайла (14 століття), який був частково зруйнований німецькими бомбардуваннями під час Другої світової війни, залишились лише зовнішні стіни і шпиль. Висота шпиля 92,35 м.
Поруч із старим собором у 1962 році відкрито новий, який містить гобелен Христа у славі Грема Сазерленда. На зовнішній стіні собору є бронзова статуя - символ перемоги Михаїла над дияволом, автор Якоба Епштейна.

Сюди написала цей текст-репортаж, редактор виправила Годайву на Годіву і Кавентрі на Ковентрі.
Ще багато фото тут.

Цукіні. Смачно. Швидко.

Рецептики тут і тут

Tuesday 15 November 2011

Любимая сказка


Утро началось очень рано. Утро началось из "Маленького принца" Антуана де Сент-Экзюпери.

(любимые отрывки)


Это очень печально, когда забывают друзей. Не у всякого есть друг. И я боюсь стать таким, как взрослые, которым ничто не интересно, кроме цифр. Вот еще и поэтому я купил ящик с красками и цветные карандаши. Не так это просто - в моем возрасте вновь приниматься за рисование, если за всю свою жизнь только и нарисовал что удава снаружи и изнутри, да и то в шесть лет! Конечно, я постараюсь передать сходство как можно лучше. Но я совсем не уверен, что у меня это получится. Один портрет выходит удачно, а другой ни капли не похож. Вот и с ростом тоже: на одном рисунке принц у меня вышел чересчур большой, на другом - чересчур маленький. И я плохо помню, какого цвета была его одежда. Я пробую рисовать и так и эдак, наугад, с грехом пополам. Наконец, я могу ошибиться и в каких-то важных подробностях. Но вы уж не взыщите. Мой друг никогда мне ничего не объяснял. Может быть, он думал, что я такой же, как он. Но я, к сожалению, не умею увидеть барашка сквозь стенки ящика. Может быть, я немного похож на взрослых. Наверно, я старею.


- Есть такое твердое правило, - сказал мне позднее Маленький принц. - Встал поутру, умылся, привел себя в порядок - и сразу же приведи в порядок свою планету.


Цветы слабые. И простодушные. И они стараются придать себе храбрости. Они думают - если у них шипы, их все боятся...


- Должна же я стерпеть двух-трех гусениц, если хочу познакомиться с бабочками. Они, должно быть, прелестны. А то кто же станет меня навещать? Ты ведь будешь далеко. А больших зверей я не боюсь. У меня тоже есть когти.


С каждого надо спрашивать то, что он может дать. Власть прежде всего должна быть разумной. Если ты повелишь своему народу броситься в море, он устроит революцию. Я имею право требовать послушания, потому что веления мои разумны.


Тщеславные люди глухи ко всему, кроме похвал.


У меня есть цветок, - сказал он, - и я каждое утро его поливаю. У меня есть три вулкана, я каждую неделю их прочищаю. Все три прочищаю, и потухший тоже. Мало ли что может случиться. И моим вулканам, и моему цветку полезно, что я ими владею. А звездам от тебя нет никакой пользы..


Итак, седьмая планета, которую он посетил, была Земля. Земля - планета не простая! На ней насчитывается сто одиннадцать королей (в том числе, конечно, и негритянских), семь тысяч географов, девятьсот тысяч дельцов, семь с половиной миллионов пьяниц, триста одиннадцать миллионов честолюбцев, итого около двух миллиардов взрослых. Чтобы дать вам понятие о том, как велика Земля, скажу лишь, что, пока не изобрели электричество, на всех шести континентах приходилось держать целую армию фонарщиков - четыреста шестьдесят две тысячи пятьсот одиннадцать человек. Если поглядеть со стороны, это было великолепное зрелище. Движения этой армии подчинялись точнейшему ритму, совсем как в балете. Первыми выступали фонарщики Новой Зеландии и Австралии. Засветив свои огни, они отправлялись спать. За ними наступал черед фонарщиков Китая. Исполнив свой танец, они тоже скрывались за кулисами. Потом приходил черед фонарщиков в России и в Индии. Потом - в Африке и Европе. Затем в Южной Америке, затем в Северной Америке. И никогда они не ошибались, никто не выходил на сцену не вовремя. Да, это было блистательно. Только тому фонарщику, что должен был зажигать единственный фонарь на северном полюсе, да его собрату на южном полюсе, - только этим двоим жилось легко и беззаботно: им приходилось заниматься своим делом всего два раза в год.


-то воображал, что владею единственным в мире цветком, какого больше ни у кого и нигде нет, а это была самая обыкновенная роза. Только всего у меня и было что простая роза да три вулкана ростом мне по колено, и то один из них потух и, может быть, навсегда... какой же я после этого принц..." Он лег в траву и заплакал.


Ты для меня пока всего лишь маленький мальчик, точно такой же, как сто тысяч других мальчиков. И ты мне не нужен. И я тебе тоже не нужен. Я для тебя всего только лисица, точно такая же, как сто тысяч других лисиц. Но если ты меня приручишь, мы станем нужны друг другу. Ты будешь для меня единственным в целом свете. И я буду для тебя один в целом свете...


- Прощай, - сказал Лис. - Вот мой секрет, он очень прост: зорко одно лишь сердце. Самого главного глазами не увидишь.


- Люди забыли эту истину, - сказал Лис, - но ты не забывай: ты навсегда в ответе за всех, кого приручил. Ты в ответе за твою розу.


- Там хорошо, где нас нет, - сказал стрелочник.


- У каждого человека свои звезды. Одним - тем, кто странствует, - они указывают путь. Для других это просто маленькие огоньки. Для ученых они - как задача, которую надо решить. Для моего дельца они - золото. Но для всех этих людей звезды - немые. А у тебя будут совсем особенные звезды... - Как так? - Ты посмотришь ночью на небо, а ведь там будет такая звезда, где я живу, где я смеюсь, - и ты услышишь, что все звезды смеются. У тебя будут звезды, которые умеют смеяться!


Это, по-моему, самое красивое и самое печальное место на свете. Этот же уголок пустыни нарисован и на предыдущей странице, но я нарисовал еще раз, чтобы вы получше его разглядели. Здесь Маленький принц впервые появился на Земле, а потом исчез. Всмотритесь внимательней, чтобы непременно узнать это место, если когда-нибудь вы попадете в Африку, в пустыню. Если вам случится тут проезжать, заклинаю вас, не спешите, помедлите немного под этой звездой! И если к вам подойдет маленький мальчик с золотыми волосами, если он будет звонко смеяться и ничего не ответит на ваши вопросы, вы, уж конечно, догадаетесь, кто он такой. Тогда - очень прошу вас! - не забудьте утешить меня в моей печали, скорей напишите мне, что он вернулся...


Monday 14 November 2011

Pumpkin Lasagna

Когда хочется вкусненького и лёгкого на ужин, подойдёт лазанья с тыквой.
Рецептик взят отсюда
А получилось вот так:


Thursday 10 November 2011

Гарбузове 2



Дуже простий і смачний десерт. Гарбузик нарізаєте невеличкими шматочками, викладаєте на тацю, змащену вершковим маслом. На кожен шматочок кладете невеличку кількість вершкового масла, посипаєте цукром. На температурі 200 С печете в духовці 30 хв. І виходять ось такі солоденькі нямчики!

Monday 7 November 2011

Цукеркове


Понеділочок якийсь такий похмурий, вмивається туманом і дощиком. А так хочеться солоденьких, смачненьких цукерочків.


Ласую і ділюся! Усім гарного дня!