Колись давно під кущем пахучої малини у хатинці із сухих смородинових листочків жив равлик Юрко. Чомусь у нього не було друзів. Щоранку він боязко виповзав із-під листя, аби вмитися росою і порадіти сходу сонця. Одного суботнього ранку Юрко помітив біля своєї хатинки щось... когось, чимось схожого на нього, лише малюсінького.
-
Хто ти? – спитав Юрко.
-
Я – равлик! – відповів малюсінький.
-
Ні, равлик – це я! – виставляв поважно ріжки Юрко.
-
А от і ні. Равлик я і звуть мене Павлик! – пискляво викрикував малюсінький.
-
Хм.... У тебе на спинці хатинка, схожа на мою, але маленька; і ріжки в тебе, як і в мене, але маленькі. Але ж хіба може бути на світі два равлика? – дивувався Юрко.
-
Ой, ха-ха! Ти величезний от який, утричі більший, як я, а нічогісінько не знаєш про світ! – викрикував малюсінький, - нас більше, як двоє, нас тисячі видів, багатезно, різних-різних, але схожих! – хизувався равлик Павлик.
-
Павлику, равлику, як же це так? І всі равлики жувуть під кущем запашної малини? – схвильовано запитував Юрко.
-
Ну ти і смішний, видно, що до школи іще не ходив! – хіхікав Павлик, - Не усі живуть під кущем малини. Ось я люблю хитатися-колихатися на стеблах трав, а є равлики, котрі у воді живуть, є такі, що в піску на березі моря, чи на землі, чи під пеньоком, чи під лопушком, та як завгодно жувуть і повзають по білому світу! – Павлик тріумфував, відчуваючи допитливий погляд свого нового співрозмовника.
-
Як же гарно, Павлику... А я, виходить, не знав би цього всього, якби сьогодні не зустрів тебе! – зрадів Юрко.
-
Павлику, а можна я буду із тобою дружити? – запитав Юрко.
-
Я не маю звички дружити із незнайомцями. Хоча, ти так мало знаєш про життя, хто ж тобі розповість про нього, якщо у тебе нема друзів? – мудрував Павлик.
-
Не знаю... – похнюпився Юрко.
-
Гаразд, дружитиму із тобою! – згодився Павлик.
-
Чудово! Спасибі! – радісно викрикнув Юрко.
-
Не барися, виповзай хутко із-під листочків, ми ідемо шукати пригод. Он за тим пеньком живе моя родина, ходімо до мене в гості, сьогодні бабуся готує смаколики, вона обов’язково нас пригостить! – запропонував Павлик.
І двоє друзів швиденько (як їм здавалося) поповзли до Павликової бабусі.
Із суботнього ранку почалась дружба Павлика і Юрка. Можливо і сьогодні ви їх зустрінете, гуляючи, адже ці друзяки так люблять пригоди.
11.04.13
