Будни островитян

Нанітон – найбільше місто у графстві Ворвікшир. Славу і визнання цьому місту принесла талановита письменниця вікторіанської епохи, журналістка, перекладач Мері Енн Еванс, більш відома під своїм псевдонімом Джордж Еліот. Вона народилась в маєтку Арбарі Істейт, недалеко від Нанітона і прожила у місті більшу частину своїх юних літ. Автор семи романів, у тому числі Adam Bede (1859), The Mill on the Floss (1860), Silas Marner (1861), Middlemarch (1871–72), Daniel Deronda (1876), більшість із яких детально відображають життя у провінційній Англії та добре відомі своїм реалізмом і психологічною проникливістю. Легендарна письменниця використовувала псевдонім для того, аби її роботу сприймали не як жіночу примху, а серйозно. Була одружена із Джоржом Льюїсом Генрі і прожила з ним в шлюбі понад 20 років.

Місто Нанітон буквально насичене спогадами про Джордж Еліот. Її іменем названі вулиця, госпіталь, готель, школа. Пам’ятники письменниці прикрашають місто і вкотре нагадують про його провінційні таємниці, так шедеврально описані Мері Енн Еванс. На площі міста встановлений монумент письменниці із схованою капсулою часу. У Музеї Нанітона є цілий великий зал на першому поверсі, де детально описане життя і побут родини Джордж Еліот. Є її особисті речі, фото.

Найбільше увагу туристів у сучасному Нанітоні привертає Арбарі Хол енд Гарденс. Це дивовижне місце, де зараз мешкає місцевий барон із родиною, відкривається для відвідувачів тільки кілька разів на рік. Маєток поєднує у собі велич і красу давніх часів та сучасну модернову організацію. Довкола Арбарі Холу розкинулися неймовірно красиві сади. Навесні вони дихають ароматом рододендрона, магнолій і тюльпанів. Тут збереглися різноманітні види секвої, кедрів. Розмаїті кольори і високий рівень догляду за цією красою не залишають байдужими відвідувачів. Події у романі письменниці «Мідлмарч» якраз розгорталися у Арбарі Нолі.

Тонка і водночас по-чоловічому стримана жінка, тверезо серйозна, енергійна і інтелектуально потужна, але така романтична – Джордж Еліот.

Трошки поезії Джордж Еліот

Sweet Endings Come and Go, Love (1865)

Проходять ці солодкі вечори, моя любове.

Вони були й пішли, уже давно.

В цей дивний вечір солодко-вершковий

Ми відчиняємо у темряву вікно.

Та летимо у рай, моя любове,

І нас не буде більше на землі,

Залишиться наш світ у спогадах і знову

Радітиме без нас самотній млі.

Цвістимуть маргаритки на подвір’ї,