За два вечори читала повість моєї знайомої і колишньої колеги Галини Олександрівни. Вона її ще не публікувала, але готує.
Я давно не мала такого сильного емоційного стресу від прочитаного. Бо це, знаєте, і радість, і печаль, і комочки в горлі, і повітря на повні груди. Не маю права розголосу повісті, але вона така особлива, душевна, в ній стільки життя і віри. Дай Боже, щоб знайшлися спонсори скоріше і книга вийшла достойним тиражем.
Сьогодні, на відміну від учора, вранці було сонячно і тепло... Вхопила фотоапарат і поміж пробіжками по магазинах клацала красиве наше місто. Я найбільше люблю парк. У ньому верби, як у моєму дитинстві. І ще у ньому є музей, а я людина музейна, то для мене там рай.
Поблукала, подумала, помріяла. Купила смаколиків. Віднайшла в супермаркеті арахіс в шоколаді і булочки.
Останні так смакували із маслом, що, здається, нічого більш "гурманного" і не треба на обід.
А вдома на мене чекав білий конвертик і вже знайомий почерк посміхався буковками. Я дивуюся, як людям вистачає часу на рукотворчі приємності!!! Дякую тобі, oksamytka !!! Я дуже хотіла не відкривати до 14-го конверт, але не втрималась! Така краса...!!!
І ще про дівочкове. Ну, коли були в Лондоні, купила собі в V&A Museum сережки, ну дуже вони мені на равликів схожі, а я ж без равликів... не я!
То вже ж чіпляю їх майже щодня, така цяця.
Ну от, хорошого дня!
