Saturday 4 February 2012

Светлое небо моего Целана


На днях в фейсбуке поделился линком о Пауле Целане мой бывший ученик. За это я ему очень признательна. Целан, с момента появления его творчества в моей жизни, всегда вызывал очень сладко-горькие воспоминания, восприятие мира моих Черновцов, как медово-горького нектара-яда.

Когда я читаю его стихи, в горле появляется ком, невозможно дышать без слёз, невозмножно не испытывать боль и глубинную радостную печаль.

Статья, которая вообщем и сподвигла меня писать этот пост находиться здесь на немецком, а перевод на украинский язык можно найти здесь.


Приведу только некоторые цитаты с Черновицкого меридиана


"Дім, де народився Пауль Целан, не музей. Місце, де пройшло дитинство одного з найвидатніших німецькомовних поетів, аж ніяк не зустрічає відвідувачів квитковою касою, дидактичним підходом, літературним архівом, чи, тим паче, кафе. На вулиці Саксаганського і сьогодні все так же живуть люди, і це цілком природньо. По чернівецьким міркам це хороший район з гарними будівлями у юґендстилі, старими каштанами, імпозантними квартирами і до цього ще й не далеко від центру. Два велетенських ліпних орла прикрашають фасад будинку, як символ соціальної підтримки, на яку сподівався і архітектор Лео Анчель, що мешкав тут зі своєю сім'єю 90 років тому."
"Хто згодиться поступитися такою гарною власністю задля померлого поета, далекої чужої мови, заради того, хто навіть власне ім'я перекрутив, змінивши його на Целан? Зрештою, кількома роками пізніше, бронзова дошка все ж буде нагадувати про людину, яка виросла у Чернівцях у коконі "старої Європи", про людину, що мусила стати свідком вбивства своїх співмешканців, мова вбивць, що ставилася під сумнів, утискалася і зацьковувалася, для якої стала мовою її ж творчості.
І оскільки домівка автора «Фуги смерті» не стала домівкою його пам’яті, німецькі поети, що вперше відвідали Батьківщину великого Целана у рамках поетичного фестивалю, переступають поріг його свіжо прибраного будинку з чорного входу. Тут на задньому подвір’ї виблискують в останніх променях сонця яскраво-помаранчевими квітами насаджені новими мешканцями грядки. На туго натягнутих мотузках сушиться килим. Довкола все тихо.
Зовнішня периферія перетворюється на внутрішній центр.
Центральна зірка на чернівецькому небосхилі: Пауль Целан."

В статье не только о Целане, а и о других черновицких великих и вечных: Йозеф Шмидт, Ервин Чарграфф, Роза Ауслендер, Грегор фон Реццори, Михай Еминеску, Йосип Бург... Этот список имён можно продолжать и продолжать.

Коротко о Целане (link):
  • 1920, 23 ноября Пауль Анчель (Целан) родился в Черновцах, которые после распада Австро-Венгрии со всей Буковиной отошли в Румынию. 
  • 1939 По окончании лицея начинает учебу в Черновицком университете на отделении романистики. 28 июня 1940-го в Черновцы вошла Красная армия, университет стал советским. 
  • 1947, декабрь Целан в Вене. Знакомится с поэтессой Ингеборг Бахманн, влюбляется в нее. Через год выдает первый сборник поэзий ”Песок из урн” - 48 стихотворений. В них обнаружили 18 ошибок, которые перекручивали и искажали содержание. Впоследствии Целан уничтожил весь тираж - 500 экземпляров. 
  • 1948 - переезд в Париж. 
  • 1952, декабрь - женится на Жизель де Лестранж. В тот же год появляется сборник поэзий Целана ”Мак и память” - цикл, посвященный погибшим. 
  • 1962, декабрь - 1963, январь - находится в психиатрической клинике в Париже. Через четыре года его болезнь заостряется. С тех пор поэт изредка возвращается в дом своей семьи, преимущественно находится в клинике.

Есть много переводов автора на разные языки мира, мне очень нравятся переводы Васыля Стуса на украинский язык.

Здесь можно послушать стихи Пауля на украинском - http://www.dw-world.de/dw/article/0,,6259513,00.html.
Здесь - на русском - http://www.letov.ru/Kuprijanow-Paul-Celan.html.

So schlafe, und mein Auge wird offen bleiben.
Der Regen füllt’ den Krug, wir leerten ihn.
Es wird die Nacht ein Herz, das Herz ein Hälmlein treiben –
Doch ists zu spät zum Mähen, Schnitterin.

So schneeig weiß sind, Nachtwind, deine Haare!
Weiß, was mir bleibt, und weiß, was ich verlier!
Sie zählt die Stunden, und ich zähl die Jahre.
Wir tranken Regen, Regen tranken wir.

Перевод Вячеслава Куприянова

Дождь полнит кружку, чтобы нам напиться.
Нам сердце ночи вынянчит траву.
Но время жатвы миновало, жница.
Спи. Я же все увижу наяву.

Как прядь твоя бела, ночная вьюга!
Бело в былом, бело, что впереди.
Мой счет – года, твой счет – часы досуга.
Мы пьем дожди. Дожди мы пьем. Дожди.

2 comments:

  1. Почему-то мой комметарий не опубликовался. Повторяю.
    О Пауле Целане я узнала в студенческие годы. В школе мы его не изучали. Не помню, давала ли я тебе ссылку на очерк о Пауле и его земляке Максе:
    http://buknews.com.ua/page/maks-i-paul.html.
    Спасибо за рисунок - портрет Целана.

    ReplyDelete
    Replies
    1. Спасибо!
      И спасибо за статью, интересно.

      Delete