Будни островитян: Elections 2012, London, London Canal Museum

Їздили в Лондон на вихідні. Основна - мета проголосувати на виборах. Це ми успішно зробили вчора 28 жовтня 2012.

Голосування відбувалося у приміщенні Посольства України у Великій Британії, яке знаходиться за адресою 60 Holland Park, Notting Hill, London, W11 3SJ.

Дорогою до посольства ми побачили пам'ятник Володимиру Великому.

Трохи подивувало, що "підписали" на монументі великого князя Русі як "ruler of Ukraine".

Два слова про враження від участі у виборах. Загалом, враження позитивні, але є кілька моментів. По-перше, наше посольство комфортно розташовано, але ми, наприклад, вперше до нього йшли. Думаю, було б не зайвим, якби вказівники у день виборів якось супроводжували дорогу до посольства, хоч це, може, і не головне. По-друге, біля самого посольства гарно припарковані дорогі машини (номери свідчать про належність їх саме до посольства), одна навіть у другому ряді, що, як я вже 100% знаю, не за правилами. Відразу пригадалося моє "київське" добирання на роботу через вул. Банкову, така ж атмосфера, навіть майнула думка, що от-от кортеж проїде :-). По третє, вивіска (великі букви під склом на трохи прим'ятому чи мокрому папері, у золотій рамочці). День виборів - це все ж свято, це сподівання, прагнення, здійснення. І люди-організатори, і виборці, думаю, мають бути натхненними, але якось того натхнення взяти нема де, чи як?

Всередині самого приміщення посольства приглушене жовтувате світло, враження, наче ти в театрі. Доброзичливі працівники, спостерігачі чомусь відразу нас направили до кімнати праворуч, власне, щоб отримати бюлетень і голосувати, а кімната із інформаційними стендами нами оглянута була вже після голосування. Атмосфера в кімнаті голосування затишна. Трохи засмутило мене те, що, дівчина, котра видавала номер, за яким я у списку виборців, так наполегливо говорила у складному числівнику номера слово "шістдесятЬ" замість "шістдесят" і ніяк не відреагувала на моє дворазове ненав'язливе виправлення. Я не прискіплива, я сама допускаю мовленнєві помилки. Але ж хочеться хоч у стінах рідного посольства чути красиву українську мову. Проголосували ми швидко. Привітні і усміхнені працівники подякували і попрощалися із нами.

До культурної програми поїздки до Лондона входило відвідування музеїв.

Сьогодні дуже коротко про Лондонський музей каналів (London Canal Museum), який ми відвідали 27 жовтня.

London Canal Museum - у Лондонському музеї каналів ви можете побувати всередині narrowboat (вузького човна), дізнатися про історію каналів в Лондоні, про перевезених вантажів, про людей, які жили і працювали на водних шляхах, і їх коней, які тягнули човни. Можна побачити склад, в якому у вікторіанську добу зберігали лід, імпортований з Норвегії. Цей унікальний музей водних шляхів розмістився в будівлі колишнього складу льоду, побудований приблизно в 1862-3 роках для Карло Гатті, відомого виробника морозива. Також в музеї можна подивитися старі фільми про систему каналів у Лондоні. Хороший музей, атмосферний.

Життя було важким для човнярів і їхніх родин. Коли заходиш у плаваючий будинок, дивуєшся обмеженим умовам, в яких жило кілька поколінь однієї родини приблизно до 1960 року. Можна сісти за їхній обідній стіл, прислухатися, подумати, як вони тут вечеряли, ділилися враженнями.

Справжній вузький човен, в таких і зараз живуть люди, до речі, на території музею (із боку каналу) "припарковано" кілька. Жителів човнів ми зустріли, коли прогулювалися по цій території.

На фото видно, як художньо прикрашені (розмальовані) частини човна, розписи, яскраві кольори. Одна з найвідоміших традицій англійських каналів - стиль народного мистецтва відомий як "троянди і замки» (roses and castles). Традиція підтримувалася багатьма, так проводять дозвілля і деякі сьогоднішні човнярі, в музеї є колекція оригінальних традиційних експонатів. Ніхто точно не знає, як традиція "троянд і зАмків" почалась, є багато теорій, але немає ніяких реальних доказів. Традиція живопису на човнах йде з початку і середині дев'ятнадцятого століття, коли човнярі і їх сім'ї стали жити на плаву.

Коні були постійно на каналах (від їх будівництва аж до початку 20-го століття). Вони також використовувалися для транспортування льоду на візках з (до) будівлі. Горище був для сіна, щоб годувати коней. Виставка "Потужність" (Horse Power) розповідає про робочих коней Лондона у вікторіанську епоху і до початку 20-го століття. Цей кінь ще і "розмовляє"!

Це вид на Battlebridge Basin - бухту (басейн) із іншого боку музею.

Можна спробувати "попрацювати" на каналі, відкривати шлюзи! Це весело!

Музей дуже гарно обладнаний, словом, все для того, щоб відвідувачі провели тут не одну годину.

Вдалося сфотографувати чоловіка, символічно, у залі портретів.

Задня частина музею (Battlebridge басейн), також іноді ще називають Хорсфолл басейн - на честь Вільяма Хорсфолла, який володів землею, побудована на початку 1820-х років. Раніше це місто гуділо, як вулик, від промисловості з дерев'яної пристані, різних робіт заводу, млину, що розташовувалися поряд, а тепер це місце - затишний притулок у серці Лондона. Басейн не відкритий для громадськості, але можна зазирнути з пристані. Вона наповнена прогулянковими човнами, багато з яких є житлом.