січневе

Нині знову розхристаний вітер
від світанку рве сірі хмари.
Зачиняй наші двері швидше,
від очей заховай примари.
Я зігрію горнятко чаю
у гарячих твоїх долонях,
у очах потоплю печалі,
зацілую посріблені скроні.

Загойдаю усі твої літери,
обійматиму кожну мрію,
хай лютує розгублений вітер,
а я вірю, люблю, надіюсь...