Ранок... Вітер пронизує кожну щілинку будинку, нанизує на павутину клітини мого тіла і вони сіпаються від холоду, як лялька-маріонетка. Джем, масло, тости, чай.. Все це має смак, але язикові рецептори відмовляються передавати імпульси до мозку - не прокинулись ще.
За вікном цвірінькає раннє англійське птаство. Теж напівсонне та ... папіввесняне. В моїй голові міксовані відчуття: спокій, напівщастя, крапелькове задоволення, то, певно, нарешті до мозку дійшла глюкоза із джему...
Доброго раночку :)
Доброго ранку, панство з Англії. І пташки теж, доброго ранку. А вам снігу не додати? ;)
ReplyDelete:)Дякую)
ReplyDeleteой, ні-ні!
Снігу зовсім не хочеться!